Станишівська громада
Житомирський район, Житомирська область

Історія села

«Немає кращої землі, ніж та, що зветься рідним краєм”...

 

Як не любить той край, де вперше ти побачив
Солодкий дивний світ, що звав життям,
Де вперше став ходить і квіткою неначе
В його теплі зростав і усміхався квітам.
 (В. Бичко)

Тарасівка: погляд в минуле

Маленьке село під м. Житомиром з ніжною назвою Тарасівка. Ідеальне розташування географічне: до лісу – півкілометра, і річечка Гуйва недалечко, і луги для випасання худоби і шосе до міста  та поряд залізнична колія, що давала змогу  побувати і в Фастові та і в самому Києві.

    А ще відомі джерела далеко за межами Житомирської області, які своєю цілющою водою дають можливість людям довго жити.

    З розповідей  жителів село було засноване в 1928 році, думки різні щодо засновника села.    До складу села Тарасівка увійшли: - хутір Бичище(Марянівка),та-одноосібники які раніше проживали в хуторах під лісом та на полі. Першими переселенцями стали сім'ї Адаменків, Бігоцьких,  Кукаленків,  Яблонські, Ставські, Розкопанці(Гуменюки), Юдки (Татуревичі)  та деякі жителі села Ліщин, Тулина. 

 До війни сформувалася одна вулиця яка була названа вул. Шевченка,  була заселена  і пізніше перетворилася в село під назвою  Тарасівка. Село було названо в честь Великого українського Кобзаря -  Тараса Шевченка. У 1930 роках організоване невелике колгоспне господарство ім. Шевченка.

 На території теперішньої сільської ради було створено 4 колгоспи: ім. Жовтня, Щорса, Кірова, Шевченка, які діяли до 1950 р., а потім відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 14.07.1950р. "Про укрупнення дрібних колгоспних господарств" вищезазначені колгоспи на загальних зборах колгоспників протокол № 7 від 11.09.1950р. об'єдналися в сільськогосподарську артіль ім. Молотова ( центральна садиба с.Ліщин). В 1957 р. артіль ім. Молотова перейменована на колгосп "Здобуток Жовтня",

 

        Прус Терентій Кирилович 1889р  народження.

Перший голова колгоспу Немирівський Йосип Михайлович.

Активістами в організації колгоспу ім. Шевченка були:

  • Немирівський Йосип Михайлович
  • Немирівська Яніна Михайлівна
  • Кучинська Анастасія Омелянівна
  • Прус Терентій Кирилович

Першим головою колгоспу був обраний Немирівський Йосип Михайлович. В колгоспі були коні, воли, вівці, свині,кури, індики. Була збудована велика гарна деревяна комора для зерна,викопаний великий мурований погріб, невеликий клуб де проводили вільний від роботи час жителі села. Також був невеликий магазин де продавцем був Малярчук Максим Федорович.

 Із свідчень сина Немирівського Йосипа  - Михайла.

«Батьки вигодували великого бичка і батько його здав, а за виручені гроші закупив лісоматеріал для будівництва конюшні.»

Розпочалось масове розкуркулення селянства, і листопадовий пленум ЦК ВКП(б)(1929р.) проголосив курс на суцільну колективізацію. Під час цієї колективізації у нашому селі було знищено всі заможні селянські господарства. Розпочавсь шлях репресій. Під колесом сталінських  репресій  було знищено багато жителів села. Серед них житель с. Тарасівка Кукаленко Демян Тихонович - репресований 1937 року. На другий день розстріляний. Під час колективізації нього було забрано – плуг, сівалку, культиватор, молотильну машину та інше.

   Спогади жителів села «Ще коли були одноосібники, один чоловік, прізвище його було Юрченко( люди його називали Кудь) возив цукрові буряки на перевалочний пункт, що знаходився в с. Розкопана Могила(сучасна назва Миролюбівка). Там проходила вузькоколійка, що вела до цукрового заводу в селище Андрушівка. Він возив буряки, жом, меляс в різні місця призначення за що він отримував гроші. А коли назбирав грошей купив невелику ділянку лісу. З цього лісу побудував великий дерев’яний будинок , який став 3-х школою   с. Тарасівка рік…..

Першим вчителем в цій школі був Кович Микола Матвійович. Дітей в селі прибавлялось і школа стала 4 –х класною В ній працювали такі вчителі:

  • Кулик Ганна Семенівна
  • Куликівська(Шафранська)Броніслава Станіславівна.
  • Кобзар Катерина Павлівна
  •  Петренко Ніна Мусіївна
  •  Чинарьова ніна Дмитрівна

 (Школярі  с. Тарасівка  біля школи)

 

Вогненні роки Тарасівки.

 Тяжкі були роки  окупації села. В районі села Тарасівка  в лісі діяв партизанський загін ім. Чапаєва. Жителі села допомагали партизанам продуктами, особливо хлібом, які пекли самі.

Під час окупації населених пунктів, німці в селі не ночували, бо боялись партизанів. Вдень заходили в село німці, а вночі – партизани, яким місцеве населення допомагало продуктами. Сім партизанів - зв’язківців  переховувалися на горищах у людей. По доносу за допомогу партизанам, було спалено багато будинків села Тарасівка очевидці розповідали ,що вся вулиця палала, фашисти мстили за зв'язок з партизанами :серед яких житло Панченків, Полівенків,  Кузьменків та інших де й були партизани.

 Зі щоденника партизанського загону ім. Чапаєва про диверсії на заготівельних пунктах з метою зриву постачання німецьких військ хлібом і вивозу зерна в Німеччину.

 «20.10 1943року у с. Тарасівка розбито комору з хлібом,призначеним для вивозу до Німеччини.»

        Зі звіту партизанського загону ім.. Чапаєва про висадження в повітря поїздів з живою силою та технікою ворога.

     «…13 вересня1943року на перегоні між ст. Града і ст. Станишівка  біля села Тарасівка висадили в повітря ворожий ешелон ,що йшов на фронт з боєприпасами, і живою силою. Внаслідок аварії був пошкоджений паровоз,розбито 4  вагони з боєприпасами,убито 13 німців. Рух по залізниці був припинений з 21 часу 13. 09. До 13 часу 14.09.1943року.

Відступаючи, в 1944 -  році, німецькі війська звіріли.

( Німецькі танки на околицях Тарасівки)

 

Село Тарасівка визволяли два рази. Перший раз село визволяв потріпаний не укомплектований мото – стрілецький полк, що просувався з Користишівського шосе до села Левкова. Розмістившись 1 –го січня на західній околиці нашого села, солдати після багатокілометрового маршу були дуже втомленими.

 В цей же час по шосе Попільня – Житомир відступна німецька танкова частина «Адольф Гітлер», яка одним ударом змела нашу військову частину. Загинув кулеметник – наш солдатик, який перший висунувся до окопу, що був розташований на городі Калмикова. На жаль він не перехований і на сьогоднішній день. Окремі солдати сонними згоріли прямо в хатах. Вбитими  наших солдатів було біля сотні. Частина важкопоранених попала в полон, а невеличкій частині вдалось відступити до лісу.

 

Спогади очевидців:

14 листопада  1943 року німецькі танки увійшли в с. Тарасівка з усіх сторін.

  Був запеклий бій,село палало від вогню, але сили були нерівні. Полягло дуже багато радянських воїнів. Деякі залишилися в живих. Під час бою снаряд влучив в хату жителя села Полівенка Харитона Дмитровича, лівий вугол хати був відірваний. В хаті знаходилась дружина Катерина з маленьким 11 місячним сином Льонею. Мама була вбита , а маленький хлопчик який плакав біля тіла вбитої мами,  німець схватив за ніжки і голівкою вдарив об одвірок. Дитя прожило неділю і померло.

Дочка Харитона Дмитровича – Настя із своїм 10-місячним сином Миколою встигли сховатися в окоп де ховалися сусіди і сім’я Кузьменків(Лука Григорович і Оксана Савівна) але туди німець кинув гранату - були поранені. Граната розірвалася під Настею: вирвало  ліву сідницю і частину тіла на спині. А в маленького Миколи було обпалено обличчя і волосся на голові. Лікувала Настю і маленького онука свекруха Оксана Савівна. Миколка з часом трохи підлікувавсь, а ось невістка від болю втрачала часто свідомість: рани не заживали і тіло випадало кусками.

Жити не було де. Будинок свекрів спалений, а батьківський розірваний снарядом. Сусіди приймали дві сім’ї –Кузьменків і Полівенків і  допомагали чим могли. Настю переносили з хати до хати, але ненадовго. Рани не заживали, гноїлись -  так  було до приходу радянських військ. Коли  зайшли війська Насті була надана медична допомога військовими лікарями.

    ( Братська могила с. Тарасівка)

Братська могила в с. Тарасівка. Розташована в південно - западній стороні сільського кладовища в 500м. від дороги Житомир - Попельня. Похоронено 54 воїни, імена 36 невідомі. Воїни  загинули при визволені села Тарасівка 28 грудня 1943 року.

Тарасівка в період повоєнної відбудови

Одразу після звільнення нашого села  розпочались відбудовчі роботи по відновленню колгоспного виробництва та села

Село  і колгоспне господарство було майже  зруйноване, землі запущені, працездатним  населенням  були в основному жінки. В господарстві майже  не залишилось сільськогосподарської техніки.

      Основним тяглом в колгоспі було коні та корови, які були в особистому користуванні жителів села.

 

Життєві стежки односельчан

Кукаленко Микола Демянович – Головний бухгалтер колгоспу с. Ліщин до 1995 року. З 1941 року до з’єднання Тарасівки з Ліщином працював бухгалтером в с. Тарасівка

Самчик Іван Трохимович - бригадир бригади №4 с. Тарасівка з 1947 до 1966року. Народився 15.02.1919 р в с. Озерянка, Користишівського району Житомирської обл.

В бригаді було 2 ланки.

 Ланкові були:Самчик Афанасія Терентіївна,Мушінська Ніна, Головчук Марія, Біліченко Надія Максимівна.

Гуменюк Микола Ілліч – закінчив Житомирський автодорожній технікум 1959 році.

 У 1960 році працює завклубом с. Ліщин, вмілий організатор,  активний учасник художньої самодіяльності села, дотепно читав гуморески. Потім праця на пасіці, механіком в колгоспі. У1976-1980 роках - бригадир в Тарасівці. З 1980 року і до пенсії працював в Ліщинській середній школі інструктором тракторної справи.

Ставський Болеслав Францович  народився 11.01.1927року в с. Тарасівка, в родині колгоспників.

 Закінчив  Житомирський сільськогосподарський технікум плодоовочівництва(1951-1955р),

Житомирський сільськогосподарський інститут(1955-1960р.)

  • агроном, голова колгоспу  «Здобуток Жовтня», нагороджений Орденом Знак Пошани, Орденом Трудового Червоного Прапора.

Загладько Леонід Володимирович –  1927 р народження Закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут.

Сімейна династія родини Татуревич Володимира Петровича,які закінчили Київську сільськогосподарську академію:

  • Татуревич Володимир Володимирович
  • Татуревич Валентина Володимирівна
  • Татуревич Ольга Володимирівна
  • Татуревич Галина Володимирівна

Гуменюк Олег Миколайович  - викладач. Заступник директора Житомирського технологічного коледжу.  Закінчив у 1995 році Житомирський технологічний коледж. Київський національний університет будівництва та архітектури.

Козел Таміла Борисівна – Закінчила Київський інститут легкої промисловості. Працювала м. Семипалатинськ.

Ставська Олена Болеславівна -  Народилась 24.02.1966 року. Закінчила Київський інститут легкої промисловості. Працює в Калінінградській обл.

Вчителі:

Вахнюк Світлана Володимирівна – народилась 29.06.1982 року в с. Тарасівка .

  • Закінчила у 2004 році Національний Університет біоресурсів і природокористування України( НУБІП) м. Київ ( диплом спеціаліста)
  • Закінчила у 2005 році ( НУБІП) за спеціальністю « Педагогіка вищої школи» (диплом магістра)

    З 2006 року працює на посаді викладач спеціальних агрономічних дисциплін Житомирського агротехнічного коледжу.

Головчук Ліда Анатоліївна – вчителька української мови та літератури. м.Житомир.

Кович Микола Матвійович

Кобзар( Микитенко)   Катерина Павлівна – Закінчила Канівське педагогічне училище у 1956 році. Один рік працювала бібліотекарем у с. Тарасівка. Вчителька молодших класів 3-х класної школи в с. Тарасівка. В Ліщинській середній школі працювала з 1972 – 1995 рік.

Кобзар Людмила Петрівна – народилась 16. 10. 1958 року. Закінчила Чернігівський педагогічний інститут ( історичний факультет) вчителька історії та суспільствознавства Глибочицької середньої школи, вчитель вищої категорії,  має звання «старший вчитель», «Відмінник освіти України»

Кузьменко Ольга Михайлівна – народилась 13.01.1943 року в родині колгоспників. Закінчила у 1967 році Житомирський педагогічний інститут ім. І.Я.Франка. 1969 роки  вчителька англійської мови. Вчитель вищої категорії. Присвоєно звання «старший вчитель» 9.06.1986 року. Роботу вчителя розпочала з посади старшої піонервожатої Левківської школи з 1961 по 1964 рік. У 1967-1969 роках працює вчителем с. Білилівка, Ружинського району. Починаючи з 1969-2009 роки працювала в школі с. Ліщин. Ветеран праці.

Левченко Михайло Дмитрович – вчитель математики, креслення та малювання Ліщинської середньої школи.

  • Ставський Віталій Болеславович – вчитель хімії та біології
  • Татуревич в. м.– вчитель математики

Татуревич Микола Олександрович – вчитель, директор з 1986 року Петропавлівсько- Борщагівської  ЗОШ    I-III ступенів. Нагороджений  нагрудним знаком « Василь Сухомлинський», орденом « Мир і Дружба»(Російська Федерація),нагрудним знаком «Відмінник освіти України»

      2001 року – переможець та лауреат конкурсу «Вчитель року»

      2009 року  - Лауреат всеукраїнського конкурсу у номінації «Інноваційні технології»

Медичні працівники:

Банделєтова Валентина Антонівна – народилась 14 травня 1938 року. Початкову школу закінчила в с. Тарасівка, потім навчалась в с. Ліщин, де закінчила 7 класів. У 1955 році успішно закінчила з срібною медаллю 10 класів школу в с. Лука. В цьому ж році вступила в «Київський ордена Трудового Червоного прапора медичний інститут ім. академіка А.А.Богомольця» на санітарно – гігієнічний факультет, який закінчила в 1961 році. Була направлена на роботу в Таджикистан. Працювала заступником головного лікаря, а потім головним лікарем «Санітарно – епідеміологічної станції» в місті Куляб до пенсії. Після виходу на пенсію і в зв’язку з військовими діями в республіці переїхала на постійне місце проживання до України. В даний час проживає в Харківській області. Має чоловіка, двох синів, внуків.

Вахнюк ( Босик) Наталія Павлівна – медсестра, Житомирська районна лікарня.

  • Вахнюк ( Лось) Ірина Павлівна – медсестра.
  • Гримашевич Олександр Володимирович – закінчив Житомирський мед сестринський інститут, зубопротезний відділ.
  • Гримашевич Володимир Володимирович – закінчив Житомирський мед сестринський інститут, фельдшерський відділ. На даний час працюють в санаторії «Дениші» - масажист.
  • Головчук Валентина Анатоліївна –  закінчила Житомирське фармавцетичне училище.
  • Загладько Надія Миколаївна – медсестра.
  • Кукаленко ( Любас) Ніна Анатоліївна  - закінчила Житомирський медичний коледж. Сімейна медсестра. Житомирська міська поліклініка №2.
  • Кузьменко (Драга) Тамара Миколаївна – закінчила Житомирське медичне училище . (відділ акушерка.), Одеський медичний університет. Працює заступник головного лікаря Одеської міської клінічної лікарні №10.
  • Ставська Зоя Августівна -   м. Київ
  • Ставський Станіслав Болеславович – закінчив Тернопільський медичний інститут. Лікар – рентгенолог. Приватна клініка.

Хуторянська Валентина Василівна – закінчила Житомирське фармавцетичне училище.

Житомирський педагогічний університет.

Київська національна медична академія. Працює: Житомирська міська дитяча поліклініка. Лікар – лаборант

Філоненко Степан Антонович – Фельдшер. Донецьк.

Швабенко Таміла Яківна – лаборант.  Житомирська районна лікарня. (пенсіонерка)

Коваленко Володимир Олексійович - співак

Босоноге дитинство і юність пройшло у с. Тарасівка. Народився 28 березня 1962 року. Закінчив  Ліщинську середню школу,пішов в армію,а потім участь в художній самодіяльності при місцевому Будинку Культури,яка вивела його на співочу дорогу.

 Заслужений артист України (2009). Лауреат низки всеукраїнських фестивалів та конкурсів, а також 4-го Міжнародного фестивалю афганської пісні «Солдати Росії» (Москва, 2005, 3- тє місце).

Учасник бойових дій в Афганістані. Закінчив Українську академію внутрішніх справ (Київ, 1995).

У 1985–2004 працював в органах внутрішніх справ. Від 2004 – підполковник міліції у відставці. Від 2007 – голова ради Івано-Франківської обласної ветеранської організації Асоціації ветеранів МВС України.

 Як соліст-вокаліст творчо співпрацює з місцевими поетами та композиторами, також пише власну музику. 1999–2006 – соліст та художній керівник гурту «Афган» (Івано-Франківськ), який став володарем Ґран - Прі 3-го Міжнародного фестивалю «Солдати миру ХХІ сторіччя» у номінації «Золотий голос МВС України». (Харків, 2002).

   Від 2006 – на творчій роботі. Записав муз. альбоми «Додому, додому» (2001), «Афганські маки» (2003), «Місто кохання» (2007) та «Двадцять років потому» (2009).

Сьогодення с. Тарасівка

 

Площа населеного пункту с.Тарасівка – 871 га,
             Село Тарасівка входить до складу Станишівської сільської ради

Громада с. Тарасівка  створила громадську організацію « Відродження Тарасівки» яку очолила Кукаленко Ольга Миколаївна  і взяли участь у Проекті ЄС/ПРООН МРГ, де колишню Ліщинську сільську раду було визначено однією із переможців у гранті « Місцевий розвиток,орієнтований на громаду» Грант, який виграла місцева громада – це питання будівництва водопровідної мережі в с. Тарасівка.

(Будівництво водопровідної мережі с.Тарасівка)