Мітинг – реквієм приурочений 75-ій річниці спалення села Буймир та розстрілу мирних жителів
Те, що відбувалося на окупованій території України в роки Другої світової війни не вписується в жодні рамки уявлення про війну, які існували до 1941 року. З одного боку, керівництво нацистської Німеччини сплановано «очищало» майбутні території Великого Рейху від «недолюдей» (євреїв, циган, слов’ян тощо), з іншого — кремлівський диктатор зі своїм оточенням розгорнув у тилу Вермахту таку безоглядну і провокаційну диверсійну війну, яка додатково стимулювала німців та їх союзників застосувати терор проти мирних мешканців.
На окупованій території тривало збройне протистояння між радянськими партизанами, УПА, Армією Крайовою й тиловими частинами Вермахту. Кожна ворогуюча сторона у цьому протистоянні застосовувала терористичні засоби проти цивільного населення. Складовою цього терору було спалення сіл.
За даними видання «Вінок безсмертя» найбільша кількість спалених сіл у Житомирській області — 112, у дванадцяти областях не спалено ні жодного села. Загальна найбільша кількість знищених сіл припадає на Житомирську, Сумську, Чернігівську, Хмельницьку області, де були лісові масиви та дислокувалися великі військові сили радянських партизан, у польських повстанців та збройних сил націоналістичного спрямування. (З наукової статті: «Спалені села (1941–1944 рр.): Український вимір трагедії»).
Саме така трагедія сталася на Житомирщині поблизу села Туровець (нині Туровецький старостат Станишівської сільської ради). У червні 1943 року нацистами було спалено три села: Грабівка, Буймир, Града, а їх жителів розстріляно.
У селі Грабівка – загинуло від куль 44 мирних жителя. Хто не загинув від куль живцем спалили разом із селом.
Село Буймир згоріло до тла, а на околиці села розстріляні - 76 чоловік. Чудом зосталися в живих двоє братів Антон 15 років та Валентин 12 років, з родини Волотівських. Під час розстрілу мати закрила собою дітей. І вночі, коли все затихло, хлопці вилізли з могили та втекли до родичів у сусіднє село, де і виросли. Нині покійні.
Жителям спаленого села Града пощастило більше, вони були попереджені та вчасно залишили свої домівки, чим і врятувались.
24 червня 2018 року біля кургану пам’яті розстріляних мирних жителів села Буймир відбувся мітинг – реквієм з нагоди 75 річниці спалення села Буймир та розстрілу мирних жителів, на якому зібралися представники виконавчого комітету та депутатського корпусу Станишівської сільської ради, жителі найближчих сіл, які вшанували пам'ять загиблих жителів сіл Буймир та села Грабівка.
Під час мітингу до слова були запрошені: в/о старости Любченко Г.І., секретар Станишівської сільської ради Клименко К.А., голова районної ради ветеранів Ковальчук О.Г. поетеса села Туровець Карбовська Г.О., яка прочитала вірш – реквієм про Буймир.
Настоятель храму Різдва Богородиці села Ліщин та храму Свято – Успенської православної церкви села Туровець отець Володимир провів панахиду за убієнними мирними жителями, після чого всі бажаючи поклали квіти до підніжжя кургану
Виконуюча обов’язки старости Туровецького старостату Галина Іванівна запросила усіх на поминальний обід, та подякувала усім, хто долучився до даного заходу.
(Виконавчий комітет Станишівської сільської ради)
