Станишівська територіальна громада
Житомирська область, Житомирський район
Логотип Diia
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Історія села Ліщин

 

    Моє село - це край ліщини,

Край трударів, рибалок, пекарів.

Моє село – частина Батьківщини,

Про нього хай лине мій спів.

                                                                                   (Смолянова Клавдія Володимирівна
вчителька української мови  та літератури) 
 
 

Ліщин історичний повідає вам…

 

Точної дати утворення населеного пункту Ліщин не встановлено. Проте, археологічні дослідження показали, що поселення на цьому місці існувало ще в ІХ ст. і воно входило до Древлянського племінного союзу. Свідченням цього є моменти, залишки зброї, побуту, знаряддя праці, що і до сьогодні знаходять на території своїх садиб  місцеві жителі. 

 

Офіційно село відоме з 1566 року, про що міститься запис в книзі «Історія міст і сіл УРСР».

 Але про сиву давнину свідчить іще один німий свідок Городище - «Замок»,що відноситься до XVстоліття,на лівому березі річки Гуйва. 

В другій половині ХІІІ ст. поселення було повністю зруйноване під час монголо-татарської навали. Свідченням цього є елементи будівель, що часто знаходять під час оранки поля в південній частині села та елементи зброї цих кочівників ( наконечники стріл та списів).

В ХІV ст. поселення, як частина Київського князівства, входило до Великого князівства Литовського.

В ХV  ст. Ліщин був під владою Польщі. Про цей період більш докладно описали доктор географічних наук М.Костриця і провідний археограф Державного архіву Житомирської обл. Р. Кондратюк у своїй праці «Житомир: Підручна книга з краєзнавства».

Про трагедію у 1768 р. вони пишуть так:

 «В цей час драматичні події відбулись безпосередньо навколо Житомира. Місцева шляхта стала на бік конфедератів і до міста почали стягуватись загони надвірної міліції та козаків. Поблизу приміського села Ліщин відбулась сутичка з передовими частинами російських військ».

 З цього часу почалася колонізація його території польським і єврейським населенням. Вперше про цей період є письмова згадка 1.08.1587 р. в скарзі від імені воєводи Берестейського Гаврила Горностая на воєводича Берестейського Фридриха Тишкевича в тому, що він зібрав юрбу своїх слуг та озброєних селян, напав на маєток Горностая, в т.ч. й на Ліщин, витоптав кіньми і возами хліб на полях, бив і нівечив селян.

 Як містечко Лесчин  згадується 21.04.1618 р. в скарзі пана Остафея Стрибиля на міщан та підданих з Фастова, Кодні, Лесчина , Котельні та інших у тому, що вони зібралися в загін та протягом зими грабували шляхетські домівки та маєтки, чинили всілякий нелад, пограбували два його села – Левків і Ходорів. Очевидно, що поселення давніше, бо про Ліщин згадується у переліку маєтностей покійного Фрідріха Горностая. Магнати Горностаї були кальвіністами й розповсюджували протестантство в нашому краї.

   В період польського панування на території "Замкової гори" виникло Єврейське містечко, оскільки через село проходив торговий шлях Житомир-Бердичів.

Переважним населенням були євреї, які займались ремісництвом і торгівлею. Тому Ліщин назвали «містечком». Назва «містечко» збереглась і до наших днів.

     На кінець XIX ст. в селі була єврейська синагога та розташовувалась єврейська міщанська канцелярія. В селі працювало 2 водяних млини, 12 магазинів, 16 ремісників та фабрика смоли. Також діяла православна церква і єврейська синагога, оскільки тут в містечку (так збереглась назва села Ліщин до цього часу) були єврейські будинки, торгові лавки, проживали єврейські сім’ї, діяло єврейське кладовище.

   Ліщинське волосне правління містилося в  с.Тулин.

Під час Коліївщини 1768 року в районі Кодні, Ліщина та інших навколишніх сіл діяв гайдамацький загін на чолі Фастівського полковника Семена Палія. В боротьбі приймали участь селяни та міщани Ліщина. Свідками боротьби гайдамаків з польською шляхтою є кургани, які до наших днів збереглися  на землях населеного пункту в  напрямку Кодні і Житомира,а також розповіді ліщинців про підземні ходи, які існують на території «містечка» по яких частина повстанців в роки розгрому Коліївщини – зникла.

За свідченнями очевидців, коли розбивали парк на території « містечка» стався обвал і відкрився один із входів в печеру, який виходив на вулицю ( стара назва – Бердичівська). Далеко не пішли, але знайшли скелет і щось з одягу.

Після ІІ поділу Польщі в 1793 році Ліщин у складі Правобережної України був приєднаний до Російської імперії.  Всі багатства Ліщина  з XVI століття належали польським панам,серед яких відомими залишилися поміщик Людвіг Миколайович Поляновський та його дочка Єзерська- Невмержицька. В користуванні поміщиці Єзерської - Невмержицької було2523 гектари землі, ( сюди входили і  землі Смолівки) та водяний млин на річці Гуйва, 238 селянських дворів,1654 душ населення,церкві належало  92 гектарів.

      Селяни користувались рештою - 512 гектарами,які знаходились на схилах і болотах. Пізніше  Ліщин та його околиці належали поміщикові сусіднього села Лука магнату Казиміру  Добровольському. Він мав у своєму користуванні 3214 га землі. Для святкового дозвілля селян, в селі були корчми, в яких селяни з горя пропивали зароблені ними гроші в поміщиків після чого влаштовували між собою бійки за зорані межі.

  У давнину Ліщином називали лише частину  села, яка розташована на лівому березі річки Гуйва

Карта с. Ліщин та с. Тулин  1867 року

А інша частина села (правий берег річки) називалась Тулином, Розділяла частини села непішна річка Гуйва, притока Тетерева. (можливо пішла назва від слова "тулитися" (до річки).

Пізніше частини були об'єднанні, за ними закріпилася назва Ліщин. Поблизу села є місця де колись були поселення і до цього часу залишились їхні назви: хутір  Мар’янівка, більше 10 хат, хутір  «Шморгунів» до 5 хат в східному кінці села.  Залишились місця, що мають власні назви: «Перехресний шлях», «Напрасник», «Сахалін», « Під бабою», « Березина», «Очеретянка»  «Кут». Назва основних деревних порід відбито в топонімах - Ліщин.
( Назва села походить від урочища ліщинового лісу),а також  є назви вулиці Скала,та Ліщинська Замкова гора,що підноситься над Гуйвою

 Також навколо села знаходиться : яр « Вивіз»,до 1км за селом на схід до річки Гуйва,    яр «Безодня» з рівчаком до 2 км впадає в річку Гуйва.

   На території села залишились назви:цегельне урочище « Бичище», кам’яна скала «Хоббова» біля річки, де брали камінь тривалий час для потреб господарства.

На території села Тулин (територія панського саду) стояв великий палац. Ціла територія огороджена старим кам’яним парканом,і де –не-де видніються чорні провалля старих льохів,тут стояв резиденційний  палац Олександра Добровольського в стилі неоготики, 1904 року побудови.

Автором проекту був не хто – небудь, а Владислав Городецький, що спорудив «Будинок з химерами» і Миколаївський костьол у м. Києві. Поруч при дорозі над річкою, є фундамент чогось, що нагадує башту. Згідно з польськими джерелами, в Тулині до 1917 року виднілись сліди «якогось давнього замку».

 У селі зберігається дві різнопланові архітектурні споруди початку ХІХ ст. Вони розташовані на двох найвищих пагорбах лівого берега Гуйви, розділених глибоким яром.

      У 1805р.  коштом Юзефа Поляновського було збудовано костел Св. Трійці, до якого належала каплиця в с. Іванків  та дзвіницю  за дозволом єпископа  Цецішевського. Костьол освятив у 1806 р. прилат Руддіх. У 1829 році тут було 520 парафіян.

*Архітектурним пам’ятником, являється  католицький Троїцький костел і дзвіниця біля нього побудована в 1805 році-його вважають останнім взірцем бароко в Україні.

Троїцький костел. 1805рік, охоронний номер 1199/1.

Дзвіниця Троїцького костелу ---------1805рік, охоронний номер 1199/2.

 

Троїцький костел.                                   

 

Дзвіниця Троїцького костелу.

    На території села Тулина діяла дерев'яна церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці, збудована в 1730р., ким –невідомо, деревяна, з такою ж дзвіницею. В 1853р. її капітально відремонтував колишній поміщик Людвіг Миколайович Поляновський, у 1885 році  знову була відремонтована.

 На території приходу було кладовище і дерев’яна часовня. (метричні книги зберігаються з 1724) р., сповідні відомості  - з 1724 р).

        *Одноповерховий садибний будинок зведений у традиційному стилі класицизму,дає уяву про маєток середньої руки української глибинки.

(Садибний маєток-територія школи.)

У нашому селі зберігся одноповерховий, з двома чотириколонними портиками на головному фасаді, садибний маєток I пол. 19 ст.(класицизм) поміщика  Людвіга Миколайовича Поляновського, який був збудований ще у 1805 році. Загальна площа маєтку становить 355,9 кв.м. Архітектор даного маєтку не встановлений. Навіть зараз, коли стан цієї визначної пам’ятки історії руйнівний та аварійний, вона будь кого може вразити красою і величчю. На жаль дві з восьми колон в романському стилі зруйнувалися і на місці їх нічого не збудовано. В даному маєтку  проживала  дочка поміщика Людвіга Поляновського, Єзерська – Невмержицька. 

  Історія свідчить,що саме тут, «влітку 1825року 3-й корпус 2-ї армії зібрався на маневри в табір під містечком Ліщином поблизу Житомира. Тут у садибному маєтку відбулася зустріч представників Південного Товариства і Товариства Об’єднаних Слов’ян, а згодом їх організаційне об’єднання»

У 1825 р. в с.Ліщині у час підготовки повстання на Сенатській був розміщений табір Чернігівського військового полку. Саме тут ділився з друзями планами повстання полковник П.І.Пестель. «Під час перебування в Ліщинському таборі під Житомиром влітку 1825 року,одному з керівників Васильківської філії «Південого товариства» М.Бестужеву-Рюміну вдалося через свого товариша по службі в Семенівському полку капітана О. Тютчева встановити зв'язок з «Товариством об’єднаних слов’ян».

Керівники обох товариств вирішили об’єднатися. Таємні збори з цього приводу проходили у селах Ліщині та Млинищах. Під час таємних зборів у Ліщинському таборі був намір відіслати групу декабристів  для вбивства царя Олександра I.

 

 

 

 

 

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь